Захист картин від пилу, вологи та відбитків пальців: скло vs акрил. Досвід галереї Tate

Зовсім нещодавно ми опублікували невелику замітку про виставку картин художників-мариністів у Роттердамі. Організатори виставки використовували тонований акрил для незвичайної демонстрації картин, що пливуть немов кораблі. У цій статті розглянемо більш докладно, в чому переваги акрилу для музейного застосування з урахуванням досвіду і досліджень Британської галереї Tate.

Про дослідження

Під час однієї з виставок у галереї деякі твори мистецтва демонструвалися без звичного скління. Розі Фрімантл, фахівець, яка відповідає за зберігання картин у галереї, звернула увагу, що деякі матеріали, використовувані для скління, можуть спотворювати зображення і ускладнювати перегляд через відбиття і відблиски. Тоді співробітники галереї задумалися про те, які чинники потрібно враховувати при виборі матеріалу для скління, щоб досягти кращого ефекту: оптичні та фізичні властивості, безпеку і вартість.

Музейна вітрина: захист via естетика

Скління допомагає захистити твори мистецтва від:

• дотиків, ударів та інших фізичних ушкоджень;
• пилу і бруду, мікробіологічних небезпек;
• атмосферних чинників, включаючи ультрафіолетове світло — цей чинник, мабуть, один із найбільш тривожних.

Більшість зберігачів музеїв і кураторів вважають скління неминучим злом, оскільки його переваги компенсуються рядом недоліків:

• знижена видимість (менше пропускання світла, відображення на поверхні скла, відтінки, спотворення);
• потенційне пошкодження творів мистецтва;
• додаткова вага;
• можлива конструктивна або естетична непридатність каркаса;
• статична, конденсаційна і термічна нестабільність всередині скляного або пластикового короба.

Вітрини для музеїв: вибір матеріалів

Скління зводиться до вибору між склом і акрилом. Але діапазон властивостей цих матеріалів постійно розширюється. Акрил і скло для музеїв, виставкових залів і галерей тепер доступні в модифікованих версіях, які забезпечують низьке відбиття, безбарвність і захист від УФ-світла.

Основні переваги, які забезпечують скляні вітрини для музею: хороша прозорість і доступна ціна. При цьому скло є крихким, складним у роботі і важким. Звичайне скло може змінювати відтінки кольору. Якщо йдеться про великі роботи, то ще один недолік скла у тому, що листи повинні бути виготовлені на замовлення за розміром, що робить їх дорогими.

Сучасна альтернатива склу — акрил. В 2,5 рази легше, відносно простий у різанні, прозорість вище, ніж у скла, стандарт — 92% незалежно від товщини акрилу. Існують спеціальні серії з захистом від УФ-променів, але і традиційний прозорий акрил ALTUGLAS пропускає тільки довгі хвилі — 400 нм, а це найменш небезпечне випромінювання. Для порівняння, скло пропускає хвилі в діапазоні від 315 до 400 нм, чим коротше хвиля — тим агресивнішим є її вплив. Саме акрил часто використовується в галереї Тейт при організації пересувних виставок.

Існує спеціальна серія акрилу для музейних експонатів, яка не пропускає УФ-випромінювання Altuglas® UV Stop. Ця серія доступна під замовлення на сайті https://avers.ua.

Серед недоліків акрилу — вразлива поверхня, висока світлоповертальна здатність, статика (здатність притягувати на поверхню частинки на кшталт пилу). Також акрил може реагувати на газовиділення друкарських фарб і покриттів, викликаючи запотівання або дуже дрібні тріщини на аркуші. Якщо експозиція дозволяє, рекомендується дистанціювати лист акрилу від картини з фарбами і покриттями, в складі яких присутні розчинники, щоб вони не торкалися і добре вентилювалися. Великі тонкі аркуші згинаються, викликаючи спотворення для глядача.

Однак у багатьох випадках акрил надзвичайно підходить для легкого, безпечного і недорогого скління невеликих, світлих картин.

Ключові властивості матеріалів для скління:

• міцність і довговічність поверхні;
• висока межа руйнування і безпека при руйнуванні;
• чіткість зображення (висока прозорість, відсутність оптичних спотворень);
• відсутність колірних відтінків;
• низький коефіцієнт відбиття.

Захист творів мистецтва від ультрафіолету

Захисні властивості досягаються під час виробництва або шляхом нанесення поверхневого покриття на скло, яке виключає використання шкідливих довжин хвиль, або шляхом включення властивостей поглинання ультрафіолету в сам матеріал скління. Деякі типи пластмас, що захищають від ультрафіолету, мають легкий жовтуватий відтінок.

Із практичної точки зору, ультрафіолетове захисне скління дозволяє експонувати твори мистецтва там, де освітлення не фільтрується.

Колір і чіткість

Колірний відтінок скла може бути помітним, особливо коли скління лежить на світлому творі мистецтва. Звичайне скло має зелений відтінок, викликаний домішками заліза або добавками оксиду заліза у його складі. Як згадувалося вище, деякі продукти, які поглинають або фільтрують ультрафіолет, мають жовтий відтінок, який також може темніти з часом.

А що стосується акрилу — на ринку доступний прозорий акрил із високим захистом від ультрафіолету і хорошою стійкістю до пожовтіння, такий як ALTUGLAS і POLYCRYL.

Світлоповертальна здатність

Звичайне скло або пластик можуть створювати спотворення і дзеркальні відображення. Проблема посилюється на темних роботах, а також при поганому освітленні. Зокрема, роботи зі стандартним склінням у коридорах, великих приміщеннях або там, де є яскраві плями, а вікна на протилежних стінах, страждають від віддзеркалень, що візуально заважають.

Світлоповертальна здатність знижується або шляхом травлення поверхні скління (ці продукти часто називають антивідблисковими), або шляхом нанесення на неї покриттів (продукти з низьким або покриттям проти відблисків). Травлення створює шорстку поверхню, що збільшує дифузне розсіювання світла. Гравійоване скло часто має перебувати в прямому контакті з твором мистецтва, щоб зображення не було розмитим, і тому воно не підходить для скління музейної якості.

Акрил має більш високий рівень відбиття, ніж звичайне скло, і це, ймовірно, його найбільший недолік. Донедавна пластики з низьким коефіцієнтом відбиття були доступні тільки в травленій версії й тому були неприйнятні для музейного скління. Нещодавно став доступний зносостійкий акрил із покриттям на основі титану з низьким коефіцієнтом відбиття і гарним ультрафіолетовим захистом.

Очищення акрилу або скла

Скло з покриттями з низьким світлоповертанням, а також пластмаси, як відомо, важко чистити. Поверхні можуть бути схильними до подряпин, а пластмаси страждають від статичної електрики. Стрічка або захисна плівка залишають на склі сліди, які слід акуратно видалити за допомогою м'якої тканини і засобів для чищення скла. Розчин рідини для миття посуду і води — надійний і безпечний альтернативний очисник для скла. Для очищення акрилу рекомендуються засоби для чищення з антистатичними властивостями, наприклад, ALTUGLAS Care Cleaner.

Таким чином, і акрил, і скло мають ті чи інші переваги, в залежності від ряду змінних. Для скління в галереї Тейт використовуються:

• акрилові листи завтовшки 3 мм, що поглинають ультрафіолет, — для більшості робіт на папері, як у пересувних, так і в стаціонарних виставках.
• Більш товстий акрил (5 мм) — для рам більше 1 метра в будь-якому напрямку.
• Одношарове прозоре скло завтовшки 4 мм з низьким коефіцієнтом відбиття встановлюється там, де воно істотно впливає на огляд роботи, і там, де рама вважається досить міцною. Найчастіше використовується для робіт на папері розміром менше одного метра в обох напрямках.
• Для робіт розміром більше одного метра в будь-якому напрямку використовується багатошарове біле скло завтовшки 4,4 мм із низьким коефіцієнтом відбиття.

Акрилове скління, найбільш стійке до УФ-випромінювання, залишається найбільш підходящим варіантом для великих груп робіт на папері, тимчасово оформлених для виставки, оренди або демонстрації. А скло переважно використовують для живописних картин.

Оригінал дослідження можна прочитати тут.